- прослід
- -у, ч.Те саме, що слід I.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
прослідити — 1 дієслово доконаного виду прослідкувати; дослідити рідко прослідити 2 дієслово доконаного виду залишити слід розм … Орфографічний словник української мови
просліджувати — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
прослідкований — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
прослідкувати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
прослідок — іменник чоловічого роду розм … Орфографічний словник української мови
просліджування — я, с. Дія за знач. просліджувати … Український тлумачний словник
просліджувати — ую, уєш, недок., рідко, просліди/ти, джу/, ди/ш, док., перех. і неперех. 1) Дивитися на що небудь, що переміщується, рухається. 2) Стежити за ким небудь з метою його викрити, спіймати і т. ін. 3) Вивчаючи, досліджуючи тощо, встановлювати перебіг… … Український тлумачний словник
прослідити — I див. просліджувати. II джу/, ди/ш, док., перех., розм. Залишити, зробити слід … Український тлумачний словник
прослід — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
прослідкувати — у/ю, у/єш, перех. і неперех. Док. до слідкувати … Український тлумачний словник